Сьогодні 9-й день народження Гліба та друга річниця мого блогу про нього. Пройшов ще один рік на шляху до дорослого і, я сподіваюся, самостійного життя нашого сина.
Він майже закінчив другий клас в інклюзивному класі загальноосвітньої школи. Щоправда, через карантин половина навчального року була в дистанційному форматі, але все одно та половина року, яку Гліб ходив до школи, дозволила йому розвинути соціальні навички та набути неоціненного досвіду знаходження серед однолітків.
Друзів у школі у сина поки немає, але однокласники та однокласниці, яких він зустрічає у парку (куди ходить багато хто провести час), зустрічають його з радістю та усмішкою. Гліб теж радіє, коли бачить своїх однокашників та емоційно ділиться радістю зі мною та дружиною.
Якось ми йшли з ним до школи вранці і по дорозі нам потрапив маленький равлик, який повз через дорогу, залишаючи за собою мокрий слід.
Я пройшов би повз і не помітив її, але мене зупинив Гліб і сказав: «Дивись!» і направив вказівний палець у бік равлика. Я спочатку не зрозумів, у чому справа, але потім побачив і зрозумів, що Гліб став помічати навколишню природу. Навіть я не помітив цього равлика, хоча було важко це зробити. Я, звичайно, емоційно відреагував на цю ситуацію, підтримуючи інтерес сина до довкілля. Незважаючи на те, що ми мали мало часу до початку уроків, ми кілька хвилин спостерігали за цим равликом і сфотографували його.
Для мене це була значуща подія, яка показала, що Гліб як цей равлик виповз із своєї раковини і потихеньку рухається у напрямку самостійного життя, а ми з дружиною йому в цьому допомагаємо.
Гліб зі своїм молодшим братом продовжує відвідувати секцію з карате. Вони обидва склали вже другий іспит і отримали поки що «білий» пояс і 9-ий кю. Зовсім скоро будуть перші змагання з куміта (спаринги з іншими дітьми одного віку та вміння). Ми говорили із сином про це змагання. Я запитував чи засмутиться він якщо програє? Гліб відповів, що не засмутиться, але час покаже. Я обов’язково напишу про це пізніше.
На день народження Гліб попросив ролики. Кататися на них він поки не вміє, але я думаю, що син освоїть їх як і скейт. Ще я оформив синові платіжну картку юніора, щоб він міг розплачуватися самостійно в магазинах. Потрібно ж розвивати навичку самостійних покупок і надалі планування бюджету. Хліб і молоко Гліб уже сам купував, але розплачувався тоді він моєю платіжною карткою. Карта юніора прив’язана до мого інтернет-банкінгу, і я можу контролювати всі операції по цій карті. Першу покупку по цій карті син уже зробив, тож початок покладено.
Що стосується мого блогу, то за 2 роки згідно Google analytics його відвідало понад 9тис. людина зі 122 країн, прочитавши 24 848 сторінок.
Основне джерело переходів на блог про Гліба із соціальної мережі Фейсбук, де я також маю групу «Блог про Гліба. Реальна історія хлопчика з аутизмом». Через пошукові системи також дуже багато переходів.
Багато тем, які цікавлять батьків дітей з аутизмом і є у мене на блозі, Google високо індексує та видає на пошук у перших 10 пошукових видачах.
Найбільше переглядів (1086) у статті про батьківські курси з АВА Юлії Ерц, потім «Проходження комісії в Інклюзивно-ресурсному центрі»(667) та «Індивідуальна програма розвитку»(665)
До речі, статтю про батьківські курси Юлії Ерц Google видає одразу після посилання самих батьківських курсів Юлії Ерц. Саме тому, напевно, вона має найбільше переглядів.
Я не прагну до слави чи визнання, просто хочеться поділиться нашою історією, яка комусь можливо допоможе розібратися в деяких питаннях, пов’язаних з вихованням дитини з аутизмом, а перегляди статтей на блозі додають мотивації до написання нових.
Попереду ще багато етапів у житті Гліба, про які я обов’язково напишу у своєму блозі в майбутньому.
