Зазвичай влітку Гліб їздив до бабусі, а потім на Азовське море. Дорога до бабусі автобусом, потім потягом, була втомливою, але, в цілому, без якихось пригод.

В поїздках з Глібом досить легко. Йому подобається мандрувати. Він сідає біля вікна і спостерігає зо дорогою. У потязі сусід по купе з верхньої полиці попросив у Гліба, щоб він подав йому кулькову ручку, яка впала. Син зрозумів, про що його попросили і виконав прохання людини, яку він бачив вперше. Це був яскравий приклад того, що у Гліба повністю сформувалася навичка розуміння зверненого мовлення.

У бабусі у власному будинку і на невеликому городі дуже багато цікавого. Можна поливати помідори, перець, капусту або збирати яблука, сливи і цибулю. Погладити кицьку або тікати від ос, які оселилися під дахом будинку. Час пролетів непомітно.

Також дружина з Глібом їздили до нашої кураторки в її АВА-центр, який знаходився в сусідньому із бабусею місті. Там Алла Сергіївна сама протестувала сина, виявила дефіцити в навичках, над якими нам ще необхідно попрацювати. Також Гліб взяв участь у групових заняттях разом з іншими дітьми з аутизмом, які відвідують центр нашої кураторки. Нам дуже не вистачало даних про навички сина під час знаходження в групі. Якщо його індивідуальні навички ми можемо відслідкувати самостійно вдома, то з навичками в групі у нас такої можливості немає. Як Гліб взаємодіяв з дітьми в дитячому садку ми не бачили, а інформація від вихователів була загальною і не містила важливих відомостей.

Потім була поїздка на море. Гліб дуже любить плавати. Поки що тільки в нарукавниках, але цього року у нього виходить вже набагато краще, ніж минулого. Піймати хвилю – одна з найулюбленіших розваг сина на морі.

Цього року ми потрапили на дитячу пінну вечірку, де Гліб в загальній масі нічим не відрізнявся від інших дітей. Виконував всі групові інструкції ведучого, радів піні зі всіма іншими і не хотів іти. Піни було так багато, що вона була вища за зріст нашого меншого сина Матвія , якому через це вечірка не дуже сподобалась, на відміну від Гліба.

Діти катались на машинках майданом. За Гліба я вже не переживав. Він досвідчений водій. Більше хвилювався за Матвія, але він теж самостійно їздив і практично жодного разу ні в кого не врізався. В дитячому ігровому лабіринті Гліб бавився разом з усіма дітьми і ніяк не відрізнявся від інших дітей – бігав, стрибав і, найголовніше, взаємодіяв з дітьми.

У приватному пансіонаті на 10 номерів, де ми зупинились, Гліб познайомився з дівчинкою Настею і навіть торшки з нею погрався. Шкода, що ми поїхали через два дні після того, як ця дівчинка приїхала. Навичка знайомства з новими дітьми теж потрохи формується і вдосконалюється. Це тішить.

Ще у Гліба на морі випали два передніх молочних зуба. Тепер він такий смішний, як і всі діти без зубів у цьому віці.

Море проводило нас дощем та штормом, але ми всі були задоволені поїздкою та відпочинком.

З моря ми повернулися до бабусі. Ще трохи погостили і поїхали додому.

Після приїзду у нас залишалося менше трьох тижнів до школи і ми зайнялися підготовкою до навчання в інклюзивному класі.