Ось і пролетіло літо! Але, незважаючи на карантин, що триває, ми змогли все ж таки відвідати бабусю з дідусем і з’їздити на море.

Гліб з Матвієм  вже звикли до маскового режиму, тому, за першою нашою з дружиною вимогою, вдягають маски без додаткових питань і уточнень. Періодично у дітей спливає питання: «Коли закінчиться карантин?», але відповідь на нього ми поки надати не можемо.

Спочатку ми проїхали автобусом, а потім потягом і добралися до бабусі з дідусем. Гліб спокійно переніс дорогу. Ми вже шостий рік влітку їздимо за цим маршрутом. В потяг син зайшов, як досвідчений пасажир, пройшов на своє місце і плюхнувся на полицю. Єдине що ми не змогли дотриматись нашої традиції – попити чай в потязі зі склянок з металевими підстаканниками. Цю послугу через карантин не надавали.

Погостювавши кілька днів у бабусі з дідусем ми поїхали на Азовське море, яке знаходиться лише за 80 км. Поїхали ми в те саме місце, куди їздили і попередні пару років.    

Глібу дуже подобається купатися в морі, але він швидко замерзає, тому довго не витримує. Та й з погодою на початку відпочинку нам не дуже пощастило. Син активно намагається навчитися плавати. Поки що тільки в нарукавниках для підстраховки та нашого з дружиною спокою. Цього року купили навіть окуляри для плавання, щоб він навчився пірнати. Матвій теж намагається все повторювати за Глібом, тому  нарукавники і окуляри в нього теж є.

Тиждень на морі пролетів непомітно. Відпочинок з Глібом з кожним роком завдає все менше клопоту. Дорослішаючи, він набуває все більше навичок, стає більш самостійним. Наприклад, така навичка, як розуміння мовлення у нього розвинена на рівні його нормотипових однолітків. Будь-яке прохання або доручення Глібом виконується практично ідеально. Навіть в екстремальних умовах він не розгублюється.

В цьому ми переконалися, коли він вперше в своєму житті проходив трасу на мотузковій драбині в парку, в нашому місті, на висоті 4-х метрів над землею. По-перше, він не злякався – 4 метри над землею! Страховка, звичайно ж, є, але все ж таки. По-друге, траса дійсно дуже складна і потребує величезних зусиль в координації рухів.

На останньому прольоті перед фінішем страхувальний трос Гліба зплутався з перешкодами у вигляді прибитих у шаховому порядку дошок, діагонально щодо його шляху. Йому необхідно було повернутися назад та обійти перешкоду з іншого боку. Я підказав йому, як потрібно вчинити. Хоча і не за першим разом, але він зрозумів. Відео цього екстриму нижче.

Додому повернулись тим самим маршрутом, але у зворотньому порядку: море – бабуся з дідусем – поїзд – автобус – дім і почали готуватися до школи. Залишалось лише 2 тижні до початку другого року навчання Гліба в інклюзивному 2-А класі  Криворізької педагогічної гімназії.