Перше свято у Гліба було у спеціалізованому дитячому садку через два місяці після переходу із загальноосвітнього. Син ще проходив адаптацію і навичок на той час у нього було не так багато, як зараз.
Гліб половину свята просидів у мене на руках, оскільки категорично не хотів виходити разом із дітьми, але за його реакцією на те, що відбувається навкруги я розумів, що йому дуже хочеться приєднатися. Після кількох моїх пропозицій піти до дітей, він все ж таки погодився. Син долучився до дітей, коли вони кидали імпровізовані сніжки в Діда Мороза. Це було весело, тому він і погодився вийти та взяти участь у святі.
Звичайно ж, в танцях Гліб не знав, що робити, але на той час у нього вже були початкові навички імітації, тому, хоч і з запізненням, але син повторював за дітьми рухи в танцях. Наприкінці свята всі отримали подарунки з цукерками, син був задоволений.

Наступне свято було навесні. На ньому Гліб вже із задоволенням разом з усіма брав участь у заході, але ставили його в танцях на задній план, розповідати вірш не давали. Хоча сину цього було вдосталь, щоб відчути себе частиною колективу.
Ще за пів року було знову новорічне свято, на якому Глібу вже дали вивчити та розповісти вірш. Пам’ять у сина чудова, тому вірш він вивчив швидко, але тоді була проблема з гучністю вимови. Він тихо розмовляв, а на святі пробубонів слова собі під ніс і практично нічого не було чутно.
З кожним святом Гліб відчував себе впевненіше. Йому стали давати кожен раз слова, ставити в танцях на перший план.
На останньому в дитячому садку новорічному святі у нього був окремий танець з дівчинкою, а вірш син розповів так голосно і чітко, що чутно було всім.
Сьогодні у Гліба було випускне свято із дитячого садка, на якому він виступив чудово та впевнено. Попереду школа, нові друзі та… нові проблеми, які ми обов’язково вирішимо всі разом.
