Тривожні сигнали, які ми пропустили

Зараз, згадуючи перші три роки життя Гліба і порівнюючи його розвиток з нормотиповим молодшим братом, з яким у нього різниця рівно три роки, ми з дружиною розуміємо, що пропустили тривожні сигнали у розвитку Гліба.

  1. З перших днів і практично до чотирьох років Гліб дуже погано спав. Прокидався кілька разів за ніч. Ми на пальцях однієї руки могли перерахувати на спокійні ночі. Лікарі розводили руками, мовляв, всі малюки погано сплять. Молодший Матвій прокидався лише поїсти і далі спати. Гліб міг прокидатися кожні 15 хвилин і дуже довго не заспокоювався.
  2. У 9 місяців дружина з тещею вчили Гліба як повзати. Ставили його рачки і пересували йому ноги. Він не розумів, що треба робити. Матвій же пройшов усі стадії розвитку до року за графіком нормотипної дитини самостійно.
  3. У віці одного року ми почали ходити із Глібом на дитячі майданчики. Діти йому були порожнім місцем, навіть перешкодою. Матвій – душа будь-якої компанії. У нього купа друзів у садку, з незнайомими людьми легко йде на контакт.
  4. Гліб до двох років їв практично все — м’ясо, овочі, фрукти, рибу. Навіть оселедець із хамсою. Після двох років поступово став відмовлятися від усього і до трьох років їв лише манну кашу та макарони.
  5. Не було вказівного жесту. Він просто махав зап’ястям у той бік, де йому щось було потрібно.

Усіх подробиць я вже й не згадаю. Було ще купа різних дрібниць. Якби ми звернули увагу на ці сигнали відразу, то почали б вживати заходів набагато раніше, ніж в три роки.

Але минулого не повернеш. Ми з надією дивимось у майбутнє. Попереду школа, інклюзивний клас та багато роботи.