Вже пройшов майже 1 рік з того моменту, як Гліб ходив перший раз у житті в супермаркет за хлібом та молоком. Тоді я його приховано супроводжував і син не знав, що я за ним стежу, думаючи, що він усе зробив без нагляду.

Весь цей час до теперішнього часу ми з дружиною намагалися розвивати нову навичку Гліба. Створювали для нього якнайчастіше ситуації, де син міг робити самостійні покупки поки що тільки в нашому місцевому супермаркеті.

Я вже не супроводжував Гліба в магазині, а чекав на вулиці біля входу, поки син робив покупки, найчастіше зі своїм молодшим братом Матвієм. Розплачувався Гліб платіжною карткою Юніора, яку я йому оформив на дев’ять років. На цій карті є функція PayPass, за допомогою якої можна розплачуватися безконтактно в платіжному терміналі. Я просто перед покупкою переказую гроші на цю карту і Гліб йде робити покупки в магазин, поки я чекаю його на вулиці перед входом. Якщо йому щось було незрозуміло, він міг подзвонити мені на телефон, і я завжди міг прийти йому на допомогу.

За ці 9-10 місяців «тренувань» Гліб здійснив чимало самостійних покупок і ми з дружиною вже не турбувалися, коли він ішов щось купувати, тим більше, якщо з Матвієм. Нашому молодшому синові такі тренування теж не завадять майбутньому. Колись прийде час самостійних покупок й для нього.

Якось ми з дружиною вирішили, що настав час переходити на наступний етап самостійності. А саме – відправити наших дітей самих до супермаркету за покупками, поки ми з дружиною знаходитимемося вдома. За допомогою відповідного застосунку можна було легко простежити за їх переміщеннями. Ми склали список покупок, до якого включили смаколики за бажанням дітей для їхньої зацікавленості у поході, забезпечили інструкціями на всі випадки життя та відправили до супермаркету.

Список покупок був невеликий і складався з 4х предметів – хліб, пляшка Pepsi, пряники та бісквіт “Барні”. Я приблизно прикинув скільки  це буде коштувати, накинув 10 відсотків до цієї суми як запас на всякий випадок (ціни ж ростуть щодня) і перевів Глібу на карту. Але Матвій дуже переживав, що їм не вистачить грошей, тому сказав, що мені дзвонитиме, говоритиме ціни, а я складатиму і потім скину необхідну суму на карту Гліба.

Діти одяглися взяли сумку для покупок і вирушили в дорогу. Ми з дружиною стежили за допомогою застосунку за їх переміщеннями і чекали на дзвінок. Матвій дзвонив мені 4 рази, щоразу передаючи вартість купівлі кожного товару. Я підрахував загальну суму купівлі наших дітей, яка виявилася на 10 гривень більше, ніж я переказав Глібу, і підказав Матвієві, що гроші вже є на карті старшого сина і вони можуть розплатитися на касі.

За 2 хвилини мені надійшло повідомлення з банку про списання суми з карти Гліба, а ще через 5 хвилин наші діти задоволені та горді собою повернулися додому із покупками.

Ми з дружиною теж дуже були задоволені та пишалися нашими дітьми. У наших планах далі розвивати цей досвід у Гліба і Матвія. Бажано у кожного окремо. Ну і, звичайно, треба буде узагальнити на різних торгових точках – великих супермаркетах та маленьких магазинах, продуктових та промислових тощо. Поки що Гліб розплачується карткою, т.к. це зручно, але й готівкою треба буде також навчити його користуватися. Загалом роботи ще неоране поле у цьому напрямі.

Працюємо далі і прагнемо нашої головної мети – самостійного життя Гліба.