Я переконаний, що будь-які теоретичні знання необхідно застосовувати на практиці. В іншому випадку ці знання марні і не варто витрачати час на їх отримання. У минулій статті я описував наш досвід проходження батьківських курсів АВА Юлії Ерц. Зараз я розповім на одному з прикладів, як ми застосовуємо знання, отримані на курсах у житті.
Був час, коли наш молодший син Матвій почав бити Гліба, який після удару гнався за ним і бив у відповідь. Після чого було море криків, сліз та соплів. Нас із дружиною це категорично не влаштовувало, тому ми вирішили розібратися в ситуації та вжити заходів щодо її зміни. Якщо говорити мовою АВА, це означало зібрати дані щодо поведінки Матвія бити Гліба, проаналізувати їх і зробити поведінкове втручання.
- Збір даних
Ми почали стежити за Матвієм і відстежувати його дії до того, як він бив Гліба, як саме і в якій ситуації він бив свого брата і що відбувалося після цих ударів. В АВА це називається функціональна оцінка цільової поведінки за допомогою таблиці АВС (А-Аntecedent – попереднє, В-Вehavior-поведінка, С-Сonsequences – наслідки). Виглядає ця таблиця так.
Мета заповнення цієї таблиці – виявити функцію поведінки, що відстежується, щоб надалі розробити план поведінкового втручання. Функцій поведінки у прикладному аналізі поведінки всього чотири.
- Доступ до бажаного
- Привернення уваги
- Уникнення неприємних стимулів чи наслідків
- Сенсорна стимуляція
За нашими спостереженнями з’ясувалося, що перед тим, як бити Гліба, Матвій просить брата погратися з ним. Гліб ігнорує його прохання. Тоді молодший б’є старшого по спині чи будь-яку частину тіла, після чого Матвій тікає, а Гліб починає гнатися за ним і теж бити.
2. Аналіз отриманих даних
Виходячи з наших спостережень, з великою ймовірністю функцією поведінки Матвія було привернення уваги Гліба. Після того, як я запитав молодшого сина: «Ти б’єш Гліба, тому що він з тобою не хоче грати?» і отримав ствердне «Так», всі сумніви щодо функції поведінки розвіялися.
3. Поведінкове втручання
Ми з дружиною розробили план, який вимагав нашої активної участі.
Насамперед провели роз’яснювальну роботу з Матвієм, що бити брата погано, і все одно він з ним не починає грати, хоча увагу таким чином все одно привертає. Потім розповіли Глібу, що коли до нього звертається брат, то необхідно дати йому відповідь-згодитись грати з ним або відповісти відмовою. Звичайно, нам хочеться, щоб наші діти якомога частіше грали один з одним, але у Гліба теж є свої бажання. Необов’язково погоджуватись грати, якщо не хочеш.
Я намагався втручатися у всі такі ситуації, підказував Глібу і Матвію. Організовував ігри для синів, брав участь у них разом із ними. Молодший згодом перестав бити брата, старший почав відповідати на запитання Матвія. Хоча в більшості випадків він реагував відмовою і мені доводилося грати з молодшим сином, але Матвій уже не бив Гліба, і вони розходилися мирно.
По суті, ми коригували поведінку Матвія і паралельно навчали Гліба відповідати на пропозиції до нього пограти. Єдине, що не в наших силах, це допомогти Глібу узагальнити в інших ситуаціях з іншими дітьми також реагувати на запити спільної гри. Дуже сподіваємося, що в школі він це зможе зробити самостійно або за допомогою асистента вчителя.
