Літо – така пора року, що пролітає непомітно для школярів та їх батьків.

 Для Гліба літо 2024 року також пройшло дуже швидко. Весь цей час ми були в Кривому Розі та нікуди не виїжджали за межі міста. Нашими розвагами були поїздки на ставок, який знаходиться в іншому районі міста, та прогулянки вечорами в парку поруч з домом.

Як і вся Україна в липні ми пережили довготривалі відключення світла (іноді до 16-18 годин на добу). Влітку без світла набагато легше, ніж взимку. Світловий день великий, павербанки закуплені заздалегідь, опалення непотрібне. Одним словом жити можна. Наш  дім знаходиться в глибині від «червоної лінії», де знаходяться всі магазини, тому шум генераторів до нас майже не доходив. В серпні стабілізаційні відключення світла припинилися і ми потроху стали готуватися до 6 класу школі.

В 5 класі Гліб ходив до школи тільки 1 раз на тиждень, а всі інші дні навчання були в он-лайн режимі.  Укриття було замале і багато учнів не могло вмістити. За літо сховище розширили та модернізували, тому одночасно воно могло прийняти більше людей.

На початку 6го класу планувалося, що клас Гліба буде відвідувати школу тиждень через тиждень. Тобто один раз повний тиждень в школі, другий раз он-лайн, і так по черзі. За таким графіком син частіше відвідував школу, ніж в 5 класі, та отримував більше соціальних зв’язків, що дуже йому необхідно для соціалізації.

Проте після ударів російськими ракетами по готелям Кривого Рогу в кінці серпня та на початку вересня керівництво школи вирішило, що задля безпеки дітей треба змінити графік відвідування школи, щоб одночасно в школі було менше учнів і вони всі змогли б швидше перейти в укриття, тому що від моменту початку повітряної тривоги до моменту прильоту ракети проходить 2-3 хвилини. За цей час, при наявності великої кількості дітей в школі, не всі встигнуть зайти в укриття. Тому було вирішено зменшити кількість школярів в школі, а це відповідно збільшило інтервал між відвідуваннями учбового закладу для всіх. Тобто за таких умов Гліб вже відвідує школу за таким розкладом: 1 тиждень оф-лайн навчання і 2 тижні вдома на он-лайні.

Звичайно нам хотілося б, щоб син частіше відвідував школу, спілкувався з дітьми, набував досвіду спілкування з однолітками, але умови прифронтового  міста, яким є Кривий Ріг, поки що цього не дозволяють.

Також ми дізналися, що у Гліба в класі змінився асистент вчителя. Молода дівчина після педінституту, яка дуже хоче допомогти сину у навчанні.

Познайомилися ми з нею на нашому щорічному зібранні команди супроводу, який  відбувається як правило в середині вересня. Як завжди ми обговорили які є досягнення у Гліба, поставили нові задачі на новий учбовий рік та затвердили ІПР(Індивидуальну програму розвитку) на 6 клас.

На цьому зібранні ми з дружиною розказали як син спілкується в месенджері Discord зі своїми, можна сказати, друзями-геймерами з гри Roblox англійською мовою. Я вже раніше писав, що Гліб сам вивчив англійську без сторонньої допомоги за допомогою YouTube. Він друкує англійські фрази майже не дивлячись на клавіатуру на комп’ютері, зате коли потрібно щось написати українською, то він шукає кожну літеру з затримкою в декілька секунд, щоб надрукувати.

Розмовна англійська у сина також на високому рівні. Вчитель з англійською дуже задоволений вимовою Гліба, а одного разу він навіть дзвонив по Discord одному зі своїх друзів-геймерів в США і звісно вони спілкувалися англійською.

Вдома ми спілкуємося українською, в школі українська, але можна сказати, що рідна мова для Гліба – англійська. Українською ж син розмовляє як іноземець, який вивчає мову, але ще в процесі. Все розуміє, але сформулювати складні фрази та висловити розлого свою думку йому важко. Ми навіть іноді користуємося Google-перекладачем, щоб зрозуміти що син хоче сказати. Зі сторони це виглядає трохи дивно, але така природу аутизму.

Ще одна історія нагадала нам з Іриною, що Гліб вже не дитина, а підліток. І попереду нас чекають такі ж самі проблеми та ситуації, як і з нормотиповими школярами середньої школи.

Напередодні дня козацтва (14 жовтня) одна із мам в шкільному чаті запропонувала зробити подарунки  для хлопців класа сина. Ми намагаємося приймати участь у всіх заходах класу, тому у цьому випадку також приєдналися до цього, хоча зі скептицизмом віднеслися до вибору подарунка. Ми з дружиною гадали, що Глібу буде все одно саме на цей презент. На наше здивування все було рівно навпаки.

14 жовтня випав на день, коли клас Гліба був у школі, тому подарунок на день козацтва він отримав особисто. Після школи син з посмішкою до вух повернувся додому і з радістю поділився з дружиною новиною про презент в школі. Це був…дезодорант «Old Spice».  Гліб був у захваті від дезодоранту і сказав, що буде постійно ним користуватися. Мені здається, що він відчув себе дорослим, який вже користується дорослими речами. Одним словом справжній teenager.

Маленький хлопчик вже став підлітком, а вже зовсім скоро стане чоловіком. Ким він буде? Яким він буде? Чим буде займатися? Де та з ким жити? Поки що на ці запитання у мене немає відповіді.

Головне пережити цю війну, дочекатися нашої перемоги, а всі інші життєві питання, як і всі попередні, обов’язково вирішимо.