Після урочистого заходу щодо відкриття нового навчального року Гліб разом із усім класом зайшов до школи. Першого дня все було трохи сумбурно і дуже швидко. Діти під керівництвом вчительки заспівали пісню «З днем народження клас», Гліб за її словами вів себе стримано і зовні незрозуміло було, що в нього відбувається всередині, що він відчував. За нашими розпитуваннями він практично нічого не відповів, але на запитання «Чи хочеш ти знову до школи?», відповів ствердно.

На другий день було три уроки з 8-30 до 11 год. Перші два тижні для адаптації дітей до школи бв такий порядок. Із третього тижня вже по 5 уроків. Гліб виконував усі завдання, поводився спокійно і навіть одного разу, коли забарився під час діставання олівця з пеналу, закричав на весь клас «Почекайте мене!». Після другого дня у школі наша тривога почала потроху знижуватися.

На третій день у школі було заплановано батьківські збори, на які я пішов. На ньому на початку зборів вчителька Гліба дала мені виступити перед батьками, щоб розповісти про сина. Я попередньо роздрукував і приніс вранці до школи інформаційні листки, на яких було написано, що таке аутизм.

Свою розповідь я почав з того, що всі батьки знають, що клас інклюзивний, тому в класі два вчителі (фактично вчитель та асистент вчителя, але батьки в таких тонкощах не розуміються). Однією з причин того, що клас інклюзивний є мій син, у якого аутизм (у класі є ще один хлопчик з аутизмом). Реакція батьків була різна – від уже поінформованої та співчуваючої до німого збентеження.

Я роздав інформаційні листки і трохи розповів про Гліба. Сказав, що він практично нічим не відрізняється від інших дітей і жодних відмінностей не було помітно на урочистому заході та у перші дні школи. Батьки мене підтримали та підтвердили мої слова. Також я висловив припущення, що батьки однокласників Гліба можуть боятися агресії сина, але мене всі запевнили, що ні. Хоча я акцентував увагу, що на провокації Гліб легко піддається і, в разі потреби, може дати здачі. Батьки теж сказали, що це цілком нормально та природно.

У свою чергу, мої побоювання з приводу буллінгу з боку інших дітей, батьки відразу розсіяли і сказали, що будуть проводити роз’яснювальні бесіди зі своїми дітьми у разі потреби. Вчитель теж мене підтримала і сказала, що зробить все необхідне, щоб таких ситуацій не було стосовно будь-якої дитини в класі.

Звичайно ж, я розповів про цей блог і запропонував скинути в батьківський чат посилання на нього, щоб батьки могли почитати про Гліба. Усі із задоволенням погодилися. Після моєї мови вся аудиторія мені поплескала, а в мене впала з душі величезна гора.

Далі було ще два навчальні дні. Гліб потроху адаптувався, ознайомився з дітьми і багато часу обходився без помічника вчителя, виконуючи завдання вчителя.

Щодня ми з дружиною все більше переконуємося, що зробили правильний вибір при пошуках школи для Гліба.