Перша зустріч зі спеціалістом дуже важлива для дитини, батьків та самого спеціаліста.

Для дитини це можливість вирішити хто для неї буде ця нова людина? Джерелом радощів, розваг та нових знань або людиною, яка змушує робити незрозумілі речі. Для батьків вирішується питання подальшої співпраці зі спеціалістом, в  залежності від результатів зустрічі. Чи варто взагалі витрачати ресурси та час на цю людину? Нарешті сам спеціаліст вирішує для себе чи вистачить у нього чи неї знань, навичок та сил, щоб допомогти цій дитині опанувати цей світ.

Так багато доленосних питань вирішується на цій зустрічі. Від її результатів залежить буквальне майбутнє дитини та всієї сім’ї. Вирішують все ж таки батьки співпрацювати, вкладати зусилля чи ні. Тому батькам потрібно зробити правильний вибір.

В цій статті я маю на увазі саме зустріч у реальному житті з нашою кураторкою, тому що знаходились ми в різних містах та майже весь час співпрацювали та зустрічалися он-лайн. Так склалося життя, що в далекому  2016 році ми з Аллою Сергіївною жили в різних містах. Вона у Маріуполі, який тоді був під українським прапором (а скоро знову буде), а ми жили у Кривому Розі. Хоча і наша сім’я, і наша кураторка до 2014 року жили в одному місті – Донецьку.

Ми почали співпрацювати з Аллою Сергіївною в січні 2016 року, а того ж літку поїхали на, так би мовити, реальну зустріч. Глібу на той час було трохи більше 4 років.

Звичайно наша кураторка вже знала можливості та складнощі Гліба. У нас була програма, по якій займалася з нашим сином ми з дружиною, але все ж таки зустріч у реальному житті було дещо інше та дуже необхідне нам всім. Було цікаво подивитись як відреагує Гліб на зустріч з нею.

Приміщення, яке на той момент Алла Сергіївна орендувала для свого центру, було дуже великим, за розміром зі спортзал. Кімната була поділена на зони для занять за столом, місце для зберігання іграшок та матеріалів, а також була зона для фізичних активностей для малят, які приходили на заняття.

Ми приїхали у визначенний час, пораділи разом з нашою кураторкою зустрічі у реальному житті, а Гліб тим часом почав обстежувати нове приміщення та нові іграшки. Він брав будь яку іграшку, яка йому сподобалась, грався та брав іншу. Алла Сергіївна дала йому 10-15 хвилин засвоїтися в новому середовищі та запам’ятовувала якими іграшками цікавився наш син, щоб потім використовувати їх у занятті з ним.

Наша кураторка спланувала час нашого приїзду так, щоб він збігся з груповим заняттям у її центрі. Вона хотіла також подивитись як Гліб буде себе поводити у групі дітей. Це заняття пройшло дуже добре для нашого сина. Він виконав усі фізичні вправи, повторюючи за дітьми, потім трохи позаймалися за столом в маленьких групах, а коли вже  заняття закінчилось і всі крім нас розійшлися, в спокійній обстановці Алла Сергіївна почала займатись індивідуально з Глібом. Ми були присутні на протязі всього перебування Гліба у центрі та бачили своїми очима, як відбувалися заняття з нашим сином.

На індивідуальне заняття наша кураторка мала свій план та використовувала саме ті іграшки, якими зацікавився Гліб на самому початку, але не встиг награтися. Спочатку Алла Сергіївна дала сину трохи погратися, а потім дала завдання, яке потрібне було йому виконати. Після кожного виконаного завдання Глібу дозволялося трохи пограти з іграшками.

Не пам’ятаю точно після якого завдання (третього чи четвертого), але прохання Алли Сергіївни повернутися до заняття, коли Гліб грав, визвало бурну реакцію з його боку. Він побіг на інший кінець кімнати, голосно кричачи, впав на підлогу на спину та продовжував кричати. З такою реакцією Гліба на наші з дружиною прохання вдома ми стикалися постійно. Син на той момент висловлював так свій протест, якщо не хотів щось робити або не отримував бажане.

В онлайні ми отримували рекомендації від нашої кураторки як реагувати на таку поведінку сина. У нас на той момент не дуже виходило брати такі ситуації під свій контроль. Цьому ми навчилися вже трохи згодом. Проте в тому випадку саме Алла Сергіївна потрапила у таку ситуацію в реальному житті. Нам було дуже цікаво як вона вийде із цієї ситуації. Чи зможе вона взяти під свій контроль поведінку Гліба так, як вона нам розповідала в теорії на онлайн зустрічах?

Першою реакцією на істерику Гліба нашої кураторки, яку я побачив в її очах, була легка паніка. Напевно у неї в той момент перед очима пробігла вся теорія Прикладного аналізу поведінки, яку вона вивчила, щоб знайти правильну відповідь на цей виклик. Проте буквально через декілька секунд в очах Алли Сергіївни була впевненість та рішучість діяти.

Час в таких випадках іде трохи по іншому ніж зазвичай, але мені здалося, що пройшло не більше двох хвилин з початку істерики Гліба, як наша кураторка встала та пішла до Гліба. Вона взяла його за руку та привела знову за стіл. В цей момент вирішувалося хто головний в цій кімнаті – Алла Сергіївна чи Гліб. Якби наш син отримав іграшку після свої істерики, то головним вважався би він. Наша кураторка же дала ще трохи часу Глібу, щоб заспокоїтись, та продовжила заняття трохи знизивши свої вимоги до сина. Решта заняття пройшла спокійно та без протестів Гліба.

Ми своїми очима побачили, що Алла Сергіївна не тільки може давати теоретичні консультації онлайн, а також вміє працювати з дітьми. Ця поїздка остаточно закріпила в нас впевненість, що ми зробили правильний вибір кураторки.

Після ми їздили кожного літа на оффлайн зустріч до Маріуполя аж до початку епідемії на COVID-19, а Гліб завжди з задоволенням їхав на зустріч як він називав «до Алли».