Однією з чинників, характеризуючих розлад аутистичного спектра(РАС), є порушення комунікації. Дане порушення також є і у Гліба.

Все пізнається в порівнянні. Ця незаперечна істина зрештою призвела нас до того, що ми почали звертатися до фахівців за допомогою, коли відмінності Гліба від однолітків вже стали більш ніж явними і ми з дружиною дізналися про аутизм нашого старшого сина.

Коли з’явився наш молодший син Матвій, ми хоч-не-хоч стали порівнювати наших синів між собою. Чим старший ставав Матвій, тим більше у нього з’являлося навичок комунікації та найголовніше прагнення до спілкування. Гліб навчався цим навичкам з черепашою швидкістю і бажання до спілкування в нього було мінімальним.

Якось я, Гліб і Матвій пішли прогулятися на невеликий скейт-майданчик недалеко від нашого будинку. Гліб узяв ролики, а Матвій трюковий самокат. На цьому майданчику постійно збираються любителі покататися на чомусь різного віку. На цей раз там зібралася тусовка у віці від 8 до 12 років у кількості осіб 8-10.

Гліб одягнув ролики і катався по майданчику сам по собі. Кілька разів до нього зверталися хлопчаки на майданчику, але він ніяк не відреагував і поїхав далі, тому з ним більше ніхто не спілкувався.

Матвій же сам почав спілкуватися з хлопчиками на скейт-майданчику, потоваришував із ровесником Гліба (тобто на 3 роки старший за себе). Через 5 хвилин знаходження на майданчику вже вся тусовка знала його ім’я, що йому 6 років і він прийшов із татом та братом покататися на самокаті, який йому подарували на день народження. Матвій обмінявався самокатами з іншими дітьми, обмінювався досвідом, повторював за своїм новим другом трюки. Загалом активно влився у нову тусовку без особливих проблем.

Гліб весь час перебування на скейт-майданчику провів один, ні з ким не розмовляв і не грав. Тоді це порівняння наших синів, як вони по-різному поводяться в одній обстановці, мені дуже кинулося в очі. Стало прикро за Гліба, що він не зміг також легко спілкуватися з новими знайомими, як це вийшло у Матвія. Хоча навичок спілкування у нашого старшого сина більш ніж достатньо, щоб налагодити хоча б мінімальний контакт з новою людиною.

Гліб може сказати своє ім’я, спитати ім’я іншої людини, запропонувати пограти і т.д. Він усе це може, але часто не користується цими навичками. Просто ігнорує людей, що знаходяться поруч, якщо йому від них нічого не потрібно. Але якщо Глібу щось необхідно від будь-якої людини, то в нього прокидаються всі його навички спілкування по максимуму і він зможе налагодити контакт із будь-якою людиною.

Різниця між нашими дітьми в тому, що для Матвія саме спілкування з іншими людьми необхідне, він має внутрішню мотивацію до комунікації, як і в інших нормотипових людей. Гліб же не має цієї внутрішньої мотивації. Мотивація до спілкування у нього з’являється під впливом зовнішніх факторів, наприклад якогось предмета, яким володіє інша людина, і Гліб хоче його отримати.

Можливо, Гліб ще й інтроверт на додаток до аутизму. Такий варіант теж може бути і з цим уже нічого не вдієш. Залишається тільки вчити нашого старшого сина правильно взаємодіяти з людьми у тих випадках, коли йому щось потрібне від них.