Раніше я вже писав, що Гліб має затримку розвитку мови і що ми активно працюємо над його промовою. Звичайно, порівняно з ним же річною давністю (до школи) мова у сина розвинулася, але вона ще не на рівні його вікової норми. Особливо це помітно для нас на тлі його молодшого на 3 роки брата, який вже будує такі складні граматичні конструкції, на які Гліб поки що не здатний.

Мова у Гліба схожа на мову іноземця, який наполегливо намагається вивчити українську мову. Він плутає роду, неправильно узгоджує відмінки, пропускає прийменники, довго підбирає слова, ніби перекладає з якоїсь своєї мови українською у себе в голові, а потім намагається сказати.

Гліб у спеціалізованому дитячому садку займався з логопедом і перший рік у школі теж. Обидва фахівці його хвалили і казали, що він виконує всі завдання, які вони йому дають, на відмінно, але витягнути промову на вікову норму поки що не виходить.

З кожним роком у нормотипних дітей мова розвивається, стає більш різноманітною та складною за граматичною конструкцією. Якщо зараз Гліб короткими фразами може розповісти в школі однокласникам, що він хоче і вести якийсь більш-менш діалог і цього достатньо, то надалі, якщо мова сина залишиться на тому ж рівні, то можуть вже виникнути проблеми при спілкуванні з однолітками. Ми це чудово розуміємо, тому зараз направили всі зусилля на розвиток мови Гліба.

Більше року тому ми працювали за протоколом над навичкою відповіді на запитання щодо картинки. За цим протоколом Гліб мав відповідати на запитання щодо прочитаного тексту з картинкою. Картинка була візуальною підказкою та відповідав син спочатку на одне запитання з нашою підказкою, потім уже без підказки на кілька запитань.

Це був один із підготовчих етапів до розповіді про те, як пройшов його день. На жаль, тоді ми вирішили, що Гліб закріпив цю навичку і узагальнив, але це виявилося не так. Ми не розуміли чому синові так важко розповісти про свій шкільний день і взагалі про якісь події.

На одній з останніх он-лайн зустрічей з нашою кураторкою ми порушили це питання і вона дала нам рекомендацію повернутися до того протоколу, який ми використали для опису картинки і паралельно все одно запитувати Гліба про його день.

Через деякий час син почав більш-менш зрозуміло розповідати про події свого дня. До ідеалу ще далеко, але прогрес у цьому з’явився. Розвинена мова Гліба – це запорука успішності та самостійності сина в майбутньому, до чого в результаті спрямовані всі наші зусилля.