Вперше ми зайшли з Глібом до перукарні, коли йому було близько двох років і ми ще не знали, що у нього аутизм. Тоді його не змогли підстригти. Він звивався в кріслі, не сидів на місці, ухилявся від перукаря. Я списав це на вік і ми вирішили почекати, доки переросте. Весь цей час дружина сама підстригала вдома, як могла.

На підлозі стелили простирадло, роздягали Гліба, я сідав на підлогу, брав сина на руки, йому до рук давали планшет з мультиками, а дружина бігала навколо нас з ножицями і гребінцем. Найважче було підстригти навколо вух. Син притискав плече до вуха і було неможливо в цьому місці підстригти волосся. Всіма правдами і неправдами, вмовляннями, обіцянками нам, все ж таки, через 30-40 хвилин вдавалось хоч якось підстригти Гліба.

Кожного разу, коли я йшов до перукарні, я брав з собою сина, щоб він подивився, як мене стрижуть. Своїм наочним прикладом я хотів показати йому, що це не страшно. Гліб сидів на дивані, грався на моєму телефоні в ігри і категорично відмовлявся сідати в крісло до перукаря.

Так тривало до тих пір, поки молодший син Матвій не доріс до того віку, коли і його необхідно було підстригати. Після року ми його підстригли в перукарні «під машинку», Матвій кричав, як різаний і Гліба ми тоді з собою не брали.

Ще через рік ми пішли всією сім’єю до перукарні. Першим сів стригтися Матвій, який цього разу теж з побоюванням ставився до перукарки і її інструментів. Але ми все проговорювали, що буде робити майстер, кружляли навколо нього, як квочки. Матвій досить спокійно сидів під час стрижки, а ми пообіцяли йому, що він буде мати гарний вигляд (для нього це було важливо) і морозиво на додачу.

Гліб дивився на все це дійство з цікавістю і після Матвія… погодився сісти в крісло до перукаря. Це був маленький успіх і перша сходинка. Необхідно було закріпити і підкріпити успіх.

Ми не казали перукарю, що у Гліба аутизм, лише сказали, що у нього підвищена сенсорна чутливість. Під час стрижки Гліба ми з дружиною проводили ті ж самі заходи, що і з Матвієм.  Він сидів в кріслі досить спокійно, доки перукарка не почала стригти волосся навколо вух. Гліб притискав плече до вуха, перукарці це заважало, я своїми руками притримував голову сина. Загалом, горя прикупивши, нам вдалось підстригти Гліба.

Після цього ми пішли в магазин і купили найбільше морозиво обидвом синам, яке вони захотіли. Діти були гарно підстрижені, батьки задоволені.

Ми ще раз переконалися, яку величезну допомогу в адаптації Гліба до життя нам надає Матвій.