Коли Глібу було трохи більше 3х років і ми вже знали, що у нього аутизм, ми вирішили купити сину триколісний велосипед.
Навчання їзді на велосипеді проходило дуже тяжко. Спочатку це виглядало ось так.
Гліб сідав на велосипед, ставив ноги на педалі, але не розумів, як їх крутити. Я нахилявся і своїми руками крутив педалі разом з ногами сина. Зі сторони це виглядало досить дивно, враховуючи те, що його однолітки каталися на будь-якому дитячому транспорті без проблем. Пізніше, коли велосипед перейшов у спадок до Матвія, наш молодший син це підтвердив. Він сів на велосипед і поїхав практично без усілякої допомоги з нашого боку.
З Глібом все було набагато складніше. Більше двох місяців я допомагав сину крутити педалі своїми руками. Був момент, коли я вже змирився з тим, що Гліб не навчиться їздити на велосипеді.
Але одного чудового сонячного літнього дня у нього вийшло ОДИН раз прокрутити педалі. Ми з дружиною радісно скрикнули, похвалили Гліба і він сам зрадів, що у нього вийшло. Через 2 тижні він вже міг самостійно і впевнено їздити.
Через два роки Гліб підріс і вже колінами діставав до руля. Було вирішено купити йому двоколісний велосипед зі страхувальними колесами, який він досить швидко опанував.
Ще через рік він вже їздив на велосипеді без страхувальних коліс.
Зараз Гліб вже опанував підлітковий велосипед на 24 дюймових колесах, а коли він починав їздити на триколісному велосипеді, ми про це навіть не мріяли.
