За останні 3 роки у Гліба з’явилося дуже багато нових навичок із кожним днем їх з’являється все більше і більше. Запорукою успіху в розвитку сина стала наша командна робота з дружиною і професійна допомога нашої чудової кураторки. Самостійно дружина не впоралась би, як і я без неї теж.
Я не спеціаліст з Прикладного анализу поведінки, в мене немає спеціальної дефектологічної освіти, а взагалі технічна (хоча і вища), АЛЕ… це моя дитина і я зобов’язаний їй допомогти! Саме тому я граю з Глібом і дітьми у дворі, допомагаю дружині створювати візуальний розклад, граю з сином у Minecraft і т. ін.
В першу чергу я допомагаю Глібові, а потім собі і дружині. Чим більш самостійним і пристосованим до життя буде син, тим легше буде нам з дружиною в майбутньому. Час летить непомітно. Здається, що лише нещодавно ми дізнались про аутизм у Гліба, а цієї осені він вже іде до школи.
У школі ми теж хочемо, щоб у нас була команда, яка б складалася зі вчителя, асистента вчителя, нас з дружиною, керівництва школи і, звичайно ж, нашої кураторки. Лише за допомогою командної систематичної роботи можливо досягти прогресу у розвитку Гліба. Один в полі не воїн. Я розумію, що система інклюзивної освіти в Україні далека від ідеалу. Можна сказати, що її просто немає, але ми з дружиною зробимо все можливе і неможливе, щоб створити комфортні умови для Гліба у школі.
