Після проходження першої в житті Гліба комисії ПМПК він зміг піти до спеціалізованого дитячого садочка. В цьому саду є групи для дітей як з інтелектуальними порушеннями , так і з досить легкими вадами розвитку (ЗПМР, моторною алалією та ін.)

Група, до якої Гліба направила завідуюча, була різновіковою і діти були з легкими вадами розвитку.

Син був наймолодшим в групі і єдиною дитиною з аутизмом. Вихователі – досвідчені педагоги зі спецосвітою, які спершу сприйняли появу Гліба в групі досить спокійно, з упевненістю, що з їхнім досвідом роботи легко впораються з проблемами сина. Вони обіцяли розповідати все, що відбуватиметься в садочку.

Виявилось, що досвідчені вихователі дуже переоцінили свої здібності, оскільки з такою дитиною, як Гліб їм довелося стикнутися вперше за свою довгу кар’єру. Тільки два роки по тому нам з дружиною розповіли всі подробиці адаптації Гліба і наскільки це було важко для всього дитячого садочка.

Гліб вмикав свою сирену з будь-якого приводу. Його крики чув весь дитячий садок. Він миттю став «знаменитістю» на весь заклад. Вихователі не знали, що з ним робити і як його заспокоїти. Гліб залазив під стіл, якщо йому щось не подобалось і кричав, в істериці падав на землю на вулиці під час прогулянки, коротше отримав повний керівний контроль над вихователями.

Один хлопчик, коли я привів сина зранку в садок, сказав: «Знову цей Гліб прийшов». Мені стало прикро через ці слова, але я розумів почуття цього хлопчика. На той час у нас не було іншого варіанту і нам залишалось тільки продовжувати працювати над розвитком Гліба та сподіватись на міцні нерви вихователів.

В цьому дитячому садку син продовжував періодично хворіти, даючи перепочинок вихователям. Йшов час. Гліб потроху адаптувався, вихователі звикали до нього. Ми на той час вже зв’язалися з нашою майбутньою кураторкою, яка допомагала нам з адаптацією сина у дитячому садку.

За пів року (вже навесні) Гліб практично призвичаївся. Вихователі звикли до поведінки сина. На той час він вже міг висловити свої бажання як мінімум одним словом, що набагато полегшило комунікацію з вихователями та зменшило кількість істерик, які, в принципі, і виникали через невміння Гліба висловити свої бажання прийнятним засобом комунікації.