Вперше ми пішли всією сім’єю в кінотеатр коли Глібу було 5,5 років, а Матвію, відповідно, 2,5 роки. Це був повнометражний мультфільм про Фіксиків, про яких обидва наших сина з задоволенням дивилися, але короткими серіями по 7 хвилин по телевізору і в Ютубі.

Ми заздалегідь показали обом трейлер до цього мультика, розповіли, що підемо в кінотеатр і почали готуватися. До підготовки входило купування соку та снеків в кінотеатр, щоб хоч якось зацікавити Гліба з Матвієм, похапцем зроблена картка на визуальний розклад і періодичні нагадування про похід на мультфільм.

Після приходу в кінотеатр ми ще докупили попкорну на додачу до наших запасів і зайшли в зал. Мультфільм був 2D, тому дивилися без окулярів. В перші 15-20 хвилин сеансу все було добре, доки… не закінчилися снеки. Потім почалося крутіння по кріслу у обох. Три рази за сеанс я водив їх в туалет і, лиха прикупивши, ми досиділи до кінця мультфільму. Тоді ми зрозуміли, що Гліб ще не готовий до походу в кінотеатр і вирішили, що наступного разу підемо після того, як вдома підготуємо Гліба до тривалого сеансу.

З тої пори у нас вдома стало сімейною традицією практично кожні вихідні дивитися по телевізору якийсь повнометражний мультфільм з паралельним поїданням снеків та запиванням їх соком або лимонадом. У нас це називається «вечірка». Діти радіють не стільки мультфільму, скільки солодощам і снекам, які ми купляємо до кожного перегляду.

Наступного разу в кінотеатр ми пішли десь через пів року після першого відвідування. Це вже був сеанс 3D і Гліб не хотів надівати окуляри. Після кількох хвилин умовлянь і пояснень він надів, нарешті, окуляри, тому що без них зображення було розмитим і син зрозумів це швидше емпіричним шляхом, ніж завдяки нашим поясненнями. Цього разу також були солодощі, попкорн і сік. Діти вже висиділи більше часу, але все одно, ближче до середини сеансу почали крутитися та просили піти.

З того часу ми періодично відвідуємо кінотеатр, навіть купили свої персональні 3D  окуляри. Також купуємо з собою солодощі, снеки і попкорн. У Гліба вистачає терпіння вже практично на весь час сеансу, але не до самого кінця. Останній мультфільм, на який ми ходили всі разом – це «Йеті». Крім ствердного «ТАК» на запитання про те, чи сподобався Глібу мультик і імен головних героїв нічого не вдалося витягти з Гліба.

Ми продовжуємо наші тренування вдома у вигляді «вечірок», але відвідування кінотеатру не можливо порівняти з переглядом вдома на телевізорі.