Перші два тижні карантину для Гліба пройшли без завдань зі школи, як і для всіх учнів 1-2х класів. Але після того, як стало відомо про продовження карантину до 24 квітня, вчителька повідомила всіх про початок дистанційного навчання з 30 березня.

Для нас не новинкою був дистанційний формат навчання. Ми вже понад 4 роки працюємо в такому форматі з нашою кураторкою, тому психологічно ми були готові до такого. Однак у всьому є свої нюанси.

Щоранку у шкільну групу класу Гліба у Viber вчителька сина скидає завдання з своїх предметів згідно з розкладом на поточний день, а також інші вчителі з додаткових предметів (англійська, фізична культура, музичне та образотворче мистецтво). Усі завдання приходять до 10 години ранку, тому можна спокійно поспати до 8-9 години, поснідати. У школу чи дитячий садок поспішати не треба, але це для дружини та дітей, але я повинен прийти на роботу до 8-15. Добре, що офіс за 10 хвилин ходьби від дому і їхати на транспорті не треба. Займається навчанням із Глібом дружина поки я на роботі.

Після сніданку Іра сідає за ноутбук, щоб розібрати завдання, які прийшли зі школи у чаті, та підготуватися до занять із Глібом. Вона переглядає всі завдання, відеоматеріали, готує учбове місце до уроків і тільки після цього приступає до виконання завдань із сином. На підготовку йде близько 30 хвилин, тобто до занять вони приступають десь об 11 годині.

Уроків у Гліба по 5 з понеділка по середу та 4 у четвер-п’ятницю. На кожен урок приділяється по 30-40 хвилин як у школі. Зміни є обов’язковими після кожного заняття. Самі по собі завдання нескладні, але на них йде всі 40 хвилин. Швидше не виходить. Тільки англійська, яку Гліб самостійно почав вивчати по Ютубу ще у віці 4-х років. Адже хочеться, щоб дитина не просто записала під диктовку в зошиті, а зрозуміла і навчилася чогось нового.

У результаті виходить зі змінами на навчання щодня йде по 4-5 годин залежно від кількості уроків цього дня. Цей час можна порівняти з відвідуванням школи. Тільки ходити нікуди не треба. Хіба що із зали до спальні. І навчається Гліб не з 8-ми до 12-13 годин, а з 11-ї до 15-16-ї.

Дуже важко і Глібу, і Ірі дається це дистанційне навчання через велику кількість часу, що витрачається на нього. Адже ніхто не скасовував домашніх турбот. Перші дні дружина нас годувала напівфабрикатами через відсутність часу на приготування їжі, але потім втяглася і змогла розподілити час, щоб вистачало на все.

Але найважче доводиться Матвію, який наданий сам собі на ці 4-5 годин навчання Гліба, і йому нема з ким пограти.

Дуже хочеться сподіватися, що карантин скоро закінчиться, але все йде до того, що цього навчального року Гліб вже не піде до школи.